Тотемізм у первісній культурі

Знахідки в печері Шове на півдні Франції являються ще одним свідченням поширення серед давніх людей культу печерного ведмедя. Подібні ритуальні зв’язки вказують на зародження тотемізму в верхній палеоліт.

Печера з наскальними малюнками часів верхнього палеоліту, яка розташована на південному сході Франції недалеко від невеликого міста Валлон-Пон-д’Арк знаменита не лише своїми давніми зображеннями (435 малюнків віком близько 32 000 років, що зображають тварин), а також слідами тварин та людей. На дні печери Шове (фр. grotte Chauvet) виявлено тисячі скелетних останків тварин, серед яких переважають останки доісторичного печерного ведмедя (Ursus spelaeus). Однак найцікавіше французьких дослідників чекало в «Salle du Crâne» (кімната черепа), де був виявлений великий череп ведмедя, який хтось акуратно поклав на своєрідний вівтар (блок). Ця кам’яна брила з черепом зовні виглядає як місце для ритуальних відправлень. Більш того, подряпини від кігтів ведмедя були нанесені на деякі скельні зображення. Все це спонукає задуматися про те, чи обмежувалися давні люди лише полюванням на печерних ведмедів або серед мисливців формувалося поклоніння цій тварині.

Величезні печерні ведмеді колись були одні з найбільш вражаючих тварин, які мешкали на території давньої Європи. Вони важили понад 680 кг., мали більш потужні плечі та ширші голови, ніж у сучасних ведмедів. Ймовірно, їхня сила та міць викликали суперечливі почуття у давніх людей. Одні дослідники схиляються до того, що ведмеді могли бути об’єктом поклоніння серед палеолітичних мисливців, інші вважають, що ці тварини лякали людей, причому самі люди могли стати ведмежою здобиччю. Так чи інакше, наскельні зображення ведмедів та череп ведмедя всередині печери Шове, свідчать про особливе ставлення людей до цих тварин. Такі зв’язки вказують на зародження та поширення тотемізму в палеоліт.

По суті, тотемізм – це первісна форма духовного світовідчуття давньої людини, яка, як правило, була пов’язана з культом деяких тварин, рідше – рослин або природних стихій. Термін totem був узятий Лонгом у північноамериканського племені одживба, що означає герб або знак клану та назву тварини, якій плем’я поклоняється. В антропологічному значенні тотем означає тварину або особливий предмет, який вважається покровителем та засновником племені. Саме плем’я, фратрія, група, рід вважає себе спорідненим з даною твариною, а також називає себе ім’ям цієї тварини. Так, наприклад, більшість індіанських племен Північної Америки воліли носити імена своїх улюблених тотемів, що свого часу дуже здивувало перших європейців, які з’явилися в тих землях.

Тотемістичні культи набули широкого поширення на території давньої Європи, серед яких найбільш популярним став культ печерного ведмедя.

Тотемістичні культи набули широкого поширення на території давньої Європи, серед яких найбільш популярним став культ печерного ведмедя. Численні останки цієї тварини як предмет культу були виявлені не лише на території Франції, Австрії, Швейцарії, але також і на півдні України. Отже, тотемізм передбачає глибинний зв’язок між племенем і певною твариною, яка вважається першопредком цієї групи. Як правило, сакралізована тварина, в уявленні членів племені, мала надприродні здібності, а значить вважалася духовним гарантом успішних племінних заходів і успішного полювання. У цьому полягала своєрідна логіка магічного мислення.

Якщо говорити про першоджерела духовного життя давніх мисливців і збирачів, то, безсумнівно, погребальні ритуали, культ предків, анімістичні уявлення і тотемізм були ранніми формами такого життя. Магічне мислення або віра в дію «чарівних» сил, із якими пов’язувалося благополуччя племені, було тим, що дало поштовх розвитку тотемізму. Майже всі народи, які до сьогодні зберегли свою родоплемінну структуру, пов’язані з тотемізмом. Виходить, що з тотемізму розпочиналася історія релігійних шукань людства.

Магічне мислення або віра в дію «чарівних» сил, із якими пов’язувалося благополуччя племені, було тим, що дало поштовх розвитку тотемізму.

Британський соціальний антрополог Джеймс Фрейзер (James George Frazer), який у своїх роботах відокремлював первісну магію від релігії, вважав, що тотемізм – це особливий вид магії, завдяки якій люди, як вони вважали, могли впливати на природу, щоб отримати з неї певну вигоду для себе. Кооперативний договір між племенем і певною твариною передбачав утримання (в певні дні) від вживання деяких видів рослин і тварин, які вважалися священними. Якщо це відбувалося, то, швидше за все, існували спокутні ритуальні процедури, які відновлювали містичну рівновагу зі священним тотемом.

Втім, не слід забувати про традицію поїдання тотему, яка є своєрідною формою спілкування з тотемною твариною; щоб мати її енергію та силу, потрібно скуштувати її плоть. Для таких ритуалів, наприклад, жителі острова Самоа, який розташований у південній частині Тихого океану, вважають за краще тримати під рукою вугрів, а деякі представники стародавніх народів спеціально тримають поруч леопардів, птахів або змій. Щоб заступництво тотемної тварини було ефективнішим, важлива його близька фізична присутність. Однак урочисте поїдання тотема – не єдине доказове дійство, іноді члени племені можуть натирати своє тіло кров’ю тотема або робити татуювання з його зображенням, що, згідно з племінними уявленнями, забезпечує його містичну присутність.

Щоб заступництво тотемної тварини було ефективнішим, важлива його близька фізична присутність.

Віра в те, що небезпечна тварина має особливі довірчі відносини з етнічною групою, збереглася, наприклад, серед жителів Сенегалу та Гамбії (Західна Африка), які переконані, що місцеві скорпіони не жалуватимуть своїх шанувальників. У представників африканського народу тсвана (ботсванці, чуана, бечуани) дуже схожа ситуація. Для них крокодил – священний тотем, який теоретично не повинен кусати тих, хто йому поклоняється, проте якщо таке відбувається, то жителі будуть звинувачувати не тварину, а саму людину, яка відразу виганяється з племені, адже крокодил не міг накинутися просто так. Втім, деякі австралійські племена готові з’їдати своїх тотемних тварин не в ритуальних цілях, а через голод; роблять вони це рідко, проте висловлюють сум, як за втратою свого рідного члена племені.

Тотемізм як віра в глибинну містичну спорідненість між групою людей і тваринами виростає із прагнення племені налагодити зв’язки з навколишньою природою, щоб вижити та покращити свій добробут. Це не просто найдавніша система вірувань, а своєрідне синкретичне світовідчуття, яким жила давня людина. Таким чином вона намагалася побудувати свій внутрішній духовний порядок та моральні орієнтири. Англійський етнолог та антрополог Едвард Тайлор (Edward Tylor) вважав, що тотемізм дуже тісно пов’язаний із культом предків та ідеєю переселення душ. Так, у деяких первісних племен існувала віра в те, що нещасні випадки, що сталися з одноплемінниками, були передбачені священними тваринами-покровителями, які обов’язково приймали (усиновлювали) померлих у свій рід, а отже, загиблий ставав одним із зообожеств, який також буде предметом племінного поклоніння. Все це ще більше зближало членів племені з тотемною твариною.

Духовні вогнища тотемізму досі збереглися в Північній Америці, Африці, Сибіру та Австралії. Серед австралійських аборигенів тотемізм дуже широко поширений і відіграє важливу роль у їхній релігійній картині світу. Тотемізм також вплинув на формування більш пізнього політеїзму. Відомо, що багато богів Стародавнього Шумеру, Стародавнього Єгипту та Стародавньої Греції спочатку були зооморфними. У сучасній культурі «відлуння» тотемізму можна зустріти у назвах міст, в атрибутиці спортивних команд та серед марок автомобілів.

Джерелo:

Bocherens Н., Drucker D.G. et al. Bears and humans in Chauvet Cave (Vallon-Pont-d’Arc, Ardèche, France): Insights from stable isotopes and radiocarbon dating of bone collagen // Journal of Human Evolution. – 2006. – Volume 50, Issue 3. – P. 370–376.